31 липня 2018 року Катерину Гандзюк облили кислотою. У листопаді того року вона померла від отриманих травм. Родина та партнер активістки стверджували, що напад був організований за дорученням державних посадовців як помста за її антикорупційну діяльність, а розслідування не було достатньо ефективним і незалежним.
Від заяви до рішення ЄСПЛ
У жовтні 2021 року батьки Катерини — Віктор та Надія — і її цивільний човік Сергій Денисов подали заяву до Європейського суду з прав людини у справі «Гандзюк та інші проти України». ЄСПЛ визнав заяву прийнятною, а 5 листопада 2026 року опублікував рішення.
Суд встановив, що напад був спланованою та оплачуваною операцією, спрямованою на те, щоб «змусити замовкнути особу, яка виконувала функцію громадського контролера». За висновком ЄСПЛ, держава несе відповідальність за порушення права Гандзюк на життя та свободу слова, зокрема статті 10 Конвенції про захист прав людини.
Компенсації та кримінальне переслідування
Україна повинна виплатити по 40 000 євро компенсації за моральну шкоду батькам Гандзюк і Сергію Денисову, а також покрити 4000 євро судових витрат.
У лютоні 2019 року Шевченківський суд Києва заарештував Владислава Мангера з правом внесення застави майже 2,5 млн грн. 22 лютого 2020 року суд у Болгарії дозволив екстрадицію Олексія Левіна, наступного дня після прибуття якого до України його взяли під варту. 26 червня 2023 року Дніпровський райсуд Києва засудив Мангера і Левіна до 10 років позбавлення волі. Обидва подали апеляцію. У червні 2026 року суддя у справі Гандзюк подала у відставку; сторона захисту вважає, що це може призвести до розгляду апеляції з нуля та створити ризик закриття справи через сплик строку давності.
